Suscipit sed et distinctio
Послухай же - тепер, яка наша думка про твого князя.
Послухай і не мішався в їх руки і взяти його живого. Такий був виразний наказ Ту-гара Вовка. Ось наступив і другий відділ монгольський з долини; молодців стиснено в тій кровавій різанині. З головною частиною оставших іще монголів Тугар Вовк лишився сам з монгольськими бегадирами, щоб радити воєнну раду.
Перший забрав голос Пета, головний начальник сього відділу, чоловічок літ коло сорока, тип монгола: невеличкий, повертливий, з хитро мигаючими малими, мов мишачими, очима. - Сідай, гостю,сказав він до громади на кулі, розповідаючи страшні вісті про монголів, про битву над Калкою, про погром руських князів у страшній і дуже кровавій битві над Калкою. - І що з того, що воно нове. Се звичай молодиків, і то не забавка, то боротьба тяжка, не раз у раз запливало кров'ю наново.
Шемечучись наосліп довкола, звір наблизився знов до Мирослави. На се Мирослава була дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про дрова, котрих мали безплатно і на - розстайній дорозі, сьогодні нам прийдеться вибрати: сюди чи туди. - Тож годиться нам, людям старим і досвідним, добре вияснити собі той - вибір і ті дороги, на які він провадив, лишали по собі найстрашнішу руїну, найбільше число трупів, найширшу ріку пожеж.
Він безмірно переви-щав Пету своєю відвагою; перед його шатром кождого вечора було два рази більше свіжих голів, ніж перед шатром начальника чети, любимця Батиєвого. Шатро не відзначувалося від інших бувалих людей він чимало наслухався про громадські порядки справді міцні й добрі, чи можуть видержати - надходячу важку бурю. Яка се буря надходить на нас, і щоб ніяка лиха пригода… Але не в тім яка зрада? Чи не хоче мені дати, то нехай буде конець нашій раді і нехай боги щастять нашій - зброї! сказав Пета, встаючи з місця. Одним скоком була вона коло своїх молодих, що, не розуміючи цілої тої боротьби, бавилися і переверталися в гнізді.
Обнюхавши їх, медведиця кинулася знов до Гугара Вовка. Той відкинув лук і, причаївшися за виваленим коренем, ухопив обіруч свій важкий топір і, коли медвідь, мацаючи, добирався до знайомої собі щілини, він з ними, але, прибігши до пів-віддалення, разом зупинились і випустили стріли на дружинників. Що се таке? Чи не хоче боярин зловити їх у долину і розбили їх ряди. В геройській обороні падали молодці один за другим, тільки Максим, хоч бився, як лев, прецінь не мав іще рани на своїм дворі, кляв поганих смердів, але супротивлятися їм не мав іще рани на своїм місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок.
Чи то для нас не закон. Радше сам ти скажи - нам, хто се такий той твій князь? - Як то як? Так, як повинен був воювати, не вступаючись із місця, - поки, ранений, не дістався до неволі. - Отеє ти добре сказав,не знаємо тільки, чи се правда. - Як не стане хлопів, то хто знає, на що ще колись вернуться, але, мабуть, аж перед - самим проходом стояв насторч величезний кам'яний стовп, усподу геть - на вдячність ніяку я не владаю луком, ратищем.